ВІДЬМА
Я бачив, як втомлені очі
Зі сну будять юну весну,
Як руки лоскочуть охоче
І пісню я чув голосну.
Я бачив, як ясно палала
Вершина на Лисій горі,
Я бачив – мені було мало
І я весь, неначе горів.
ПРИСПІВ:
Три кола вогню і три кола води,
Крізь буреломи веди мене, відьмо, веди.
Чим далі я йшов по дорозі,
Тим більше я плутав сліди,
Наблизитися був не в змозі
Я до вершини гори.
І десь у хащах загубився
Надійний старий оберіг,
Забутим богам я молився,
Змінити ж нічого не зміг.
Вже перша зоря підіймалась,
Для мене – остання зоря,
Бо серце моє зупинялось,
Чекала привітно земля.
ПРИСПІВ.
ВЕДЬМА
Я видел, как усталые глаза
Со сна будят юную весну,
Как руки щекочут охотно
И песню я слышал громкую.
Я видел, как ясно пылала
Вершина на Лысой горе,
Я видел - мне было мало
И я все, как будто горел.
ПРИПЕВ:
Три круга огня и три круга воды,
Через буреломы веди меня, ведьма, веди.
Чем дальше я шел по дороге,
Тем более я путал следы,
Приблизиться был не в состоянии
Я к вершине горы.
И где-то в дебрях затерялся
Надежный старый оберег,
Забытым богам я молился,
Изменить же ничего не смог.
Уже первая звезда поднималась,
Для меня - последняя звезда,
Ибо сердце мое останавливалось,
Ждала приветливо земля.
ПРИПЕВ.
