Коли немає забуття в книжках,
Коли немає ні бажання, ні уміння
Грати на гітарі, я беру старий рюкзак –
Іду гуляти.
Коли немає, куди піти,
Коли немає ні бажання, ні хотіння
Бачити знайомих, одягну друге лице –
Буду просто йти.
Змінить ходу, змінить пальто
І колір шкіри, в перукарні по-
стригтись наголо, не впізна ніхто –
Красиво!..
Іти без цілі і мети,
Буцати листя і каштани,
І навіть ти, мамо рідна, не зможеш ти
Впізнати.
А набродившися, зайти в шинок,
Чи до кав'ярні, чи ще куди,
Там дівулю здибати, спитать як звать –
Може схоче дать...
Додому повернусь не сам, а вдвох,
Вона красива, але здається
Нічого того не було б,
Аби я не змінив лиця.
When there is no oblivion in the books,
When there is neither desire nor ability
To play the guitar, I take an old backpack -
I'm going for a walk.
When there is nowhere to go,
When there is neither desire nor desire
See acquaintances, dress second person -
I'll just go.
Change the course, change the coat
And the color of the skin in the barbershop
to shave naked, no one recognizes -
Beautiful! ..
Go aimless,
Leaves and chestnuts rustle,
And even you, dear mother, you can't
Recognize.
And having wandered, go to the tavern,
Whether to a coffee shop, or somewhere else,
There to fuck the girl, ask what to call -
Maybe he wants to give ...
I will return home not alone, but together,
She is beautiful, but it seems
There would be nothing like that,
So that I don't change my face.
