Вулиця – тілами по вінця!
Ллються солодкі слова
Із кожного рота
Про любов до своєї парсуни слова.
Мружуся, очі рукою закрию,
Тоді двома!
Дарма!
Он як сіяє кожного тіла звізда!
А я – сама простота,
Я – вимираючий вид.
І мій послід на дослід візьмуть
По прошествії
Многих і многих століть.
До пізна зорі вигулював містом,
Тепер пора
Додому вертати і втому під ковдру
Сховати до ранку.
Та сну нема,
Ну як тут заснеш? –
По радіо коротко про головне:
"Сьогодні до Червоної книги України
Було занесено новий вид –
Людина звичайна."
Так, я – застаріла модель,
Вимираючий нині вид.
І мій послід на дослід візьмуть
По прошествії
Многих і многих століть.
Улица - тела на короне!
Сладкие слова наливают
Из каждого устья
О любви его слов Парсуни.
Грязный, мои глаза закроют мне руку,
Тогда два!
Напрасно!
Он сеет каждое тело звезды!
И я самая простота,
Я исчезающий вид.
И мой мусор в эксперименте займет
На проститутке
Много и много веков.
До позднего рассвета ходил по городу,
Теперь пришло время
Дом, чтобы вернуться и усталость под одеялом
Скрыть утром.
Да, нет мечты,
Ну, как ты заснул здесь? -
Радио кратко о главной вещи:
"Сегодня в Красную книгу Украины
Был введен новый вид -
Обычный человек ».
Да, я устаревшая модель,
Вымерший вид сейчас.
И мой мусор в эксперименте займет
На проститутке
Много и много веков.
