Коли нічне небо осяяне
Спалахами блискавиць;
Або безхмарне воно
Та ллють світло зорі та місяць -
Ти на Перунів шлях подивись - придивись,
Але не на небо, а у чорний колодязь...
Там в’ються дороги аж до небокраю -
В кожного своя;
Нам від народження доля плете їх -
Й одна з них - твоя.
...Крізь поля йдуть стежки
Та гірськими хребтами;
Прямують крізь гроти
Та повзуть берегами
Мостами чи бродами перетинають
Річки та драгви;
У буревіях зникають...
В лісах губляться - щезають...
А ні зупинитись, а ні звернути
Зі шляху, що долею дано:
Заваду не обійти;
Злякавшись, ховатися марно!
Ти став на той шлях, щоб його пройти, -
Хай би як було важко! - Йди!
Крізь будь-що - не озирайся!
Не зупиняй ходи!
Шовками стелитиметься землею
Зів’яла та зім’ята трава...
Ітимеш довго - до смерті йтимеш
Стежками долі крізь ліс життя.
В’ються дороги, сплітаються -
Доля плете навмання.
Кожен має пройти свій шлях
До небокраю життя...
When the night sky is lit.
Lightning flashes;
Or cloudless
And the dawn light and moon pour out -
You look at Perun's way - look,
But not to heaven, but to a black well ...
Roads all the way to the skyscraper -
Everyone has their own;
We are destined to weave them from birth -
And one of them is yours.
... Trails run through the fields
And the mountain ranges;
They go through the grottoes
But crawling along the shores
Bridges or fords cross
Rivers and Draghi;
The storms disappear ...
The forests are lost - they disappear ...
And neither stop nor turn
From the path given by fate:
There is no getting around the obstacle;
Frightened, to hide in vain!
You took the path to get through it, -
No matter how hard it was! - Go!
Through anything - don't look back!
Don't stop walking!
The silks will be covered with earth
Withered and wrinkled grass ...
You will go long - you will go to death
The paths of fate through the forest of life.
Winding roads, interwoven -
Fate weaves randomly.
Everyone has to go their own way
To the skies of life ...
