Пам’ять, що піниться в жилах струмками
Чи рікою тече, чи б’є джерелами –
Шепоче, кричить або грима громами;
Загравами сипле чи рветься Вітрами –
Пам’ять крізь простір; крізь час, що віками
Летить в небуття, – наш ланцюг з прабатьками
Роду зв’язок поміж ними та нами.
Пам’ять у крові! – височиться горами.
В міжгір’ї сивіють тумани:
Тумани-спогади минулих століть...
Прадавньої Віри кургани,
Порослі хвощами та мохами
Укриті роками до верховіть.
Хай рунами зморшки карбують лице,
Волосся знецвітиться блідими льодами:
Честь та кров – понад усе!
Славу на крилах сталевих несе
Дух Героїв, що розірвуть кайдани.
А крони дерев все також листя скидають
Як і сотні років тому – несамовито.
Уламками криги у повінь спливають,
Тануть, але все ще чекають –
Предків обличчя, забуттям оповиті...
Ті ж самі співають пісні
Збентеженими голосами –
Там, де все також Купальські вогні
Палають, мов зорі у височині.
Та сіють вночі нащадкам снами...
Память, пенится в жилах ручьями
Или рекой течет, или бьет источникам -
Шепчет, кричит или грима громами;
Заревом сыплет или рвется ветров -
Память сквозь пространство; через время, веками
Летит в небытие, - наш цепь с прародителями
Рода связь между ними и нами.
Память в крови! - возвышается горами.
В ущелье седеют туманы:
Туманы-воспоминания прошлых веков ...
Древней Веры курганы,
Поросшие хвощами и мхом
Укрыты годы в вершин.
Пусть рунами морщины чеканят лицо,
Волосы знецвититься бледными льдами:
Честь и кровь - превыше всего!
Славу на крыльях стальных несет
Дух Героев, что разорвут оковы.
А кроны деревьев все также листья сбрасывают
Как и сотни лет назад - неистово.
Обломками льда в половодье всплывают,
Тают, но все еще ждут -
Предков лицо, забвением окутаны ...
Те же поют песни
Смущенными голосами -
Там, где все также Купальские огни
Горят, как звезды в вышине.
И сеют ночью потомкам снами ...
