Широким степом дощ все плаче,
та з вітром туга завива.
Мене ховали, і я бачив
Той вечір, як прийшла вона:
По ратному полю Діва ступала,
Мертвих на волю серця відпускала.
Кого перед битвою поцілувала -
Навіки лишився в полі кривавім!
Звала-цілувала, вела за собою,
Тихенько співала й мені колискову!
І я лишився там, де небо
Вклоняється ясній зорі.
Там, де вітри блукають степом,
Де вранці трави в сріблі.
Мій меч розбитий на могилу
Поклали друзі та й пішли.
В вечірнім небі зорі сиві
У дальній шлях мене вели...
До небокраю, над горами,
До обрію, що ледь горить!
Йти-блукати все стежками
Й не спинитись ні на мить!..
У небосинь!
Лине журавлиний клин,
Відлітаю разом з ним!
В той шлях останній, безтурботний.
Звідкіль немає вороття,
Я відлітаю вітром вольним
В світанок нового життя!
До небокраю, над горами,
До обрію, що ледь горить!
Йти-блукати все стежками
Й не спинитись ні на мить!..
У небосинь!
Лине журавлиний клин,
Відлітаю разом з ним!
Широким степи дождь все плачет,
и с ветром тоска завива.
Меня хоронили, и я видел
Тот вечер, как пришла:
По ратном полю Дева ступала,
Мертвых на свободу сердца отпускала.
Кого перед битвой поцеловала -
Навеки остался в поле кровавом!
Звала-целовала, вела за собой,
Тихонько пела и мне колыбельную!
И я остался там, где небо
Кланяется ясной зари.
Там, где ветры блуждают по степи,
Где утром травы в серебре.
Мой меч разбит на могилу
Положили друзья и ушли.
В вечернем небе звезды седые
В дальний путь меня вели ...
К горизонта, над горами,
К горизонту, что едва горит!
Идти-блуждать все тропами
И не остановиться ни на минуту! ..
В небосинь!
Несется журавлиный клин,
Улетаю вместе с ним!
В тот путь последний, беззаботный.
Откуда нет возврата,
Я улетаю ветром вольным
В рассвет новой жизни!
К горизонта, над горами,
К горизонту, что едва горит!
Идти-блуждать все тропами
И не остановиться ни на минуту! ..
В небосинь!
Несется журавлиный клин,
Улетаю вместе с ним!
