кубанський в-нт)
Їхав козак на війноньку,
Сказав: прощай, дівчинонько,
Прощай, дівчино чорнобровонька,
Я їду в чужую сторононьку.
Їдь же, козаче, не майся,
Швидче до дому вертайся,
Та й не забувайся про чорнії брови,
Що ти у їх улюблявся.
Дай же, дівчино, хустину,
Може в бою я загину.
Темної ночи скриються очі,
Та й понесуть на могилу.
Дала дівчина хустину,
В бою козаче загинув,
Темної ночі скрилися очі,
Та й у козацькій могилі.
Ніхто не чує, не баче,
Де лежить тіло козаче.
Тільки чорний вороне сидить на могилі,
Сидить та й сумненько кряче.
Кубань B-NT)
Вождение казака до слияния,
Сказал: простил, девушка,
До свидания, чёркая чунобравка,
Я иду к иностранной лестнице.
Идя, казак, не может,
Быстро до дома отворачивается,
И не забывайте о черных брови,
Что вы были любимы.
Ворота, девушка, шарф,
Может быть, я умру.
Темные луки глаза глаза,
И придет к могиле.
Дал девушку с шарфом,
Битва за казачье умерла,
Темные ночные глаза глаза,
Да, а в казачье могилу.
Никто не слышит, нет могу
Где ложь тело казака.
Только черная дорога сидит на могиле,
Сидя и грустно бекон.
