Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі, дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні брови
Од вітру линяють.
Тяжко мені сиротою
На сім світі жити;
Свої люди – як чужії,
Ні з ким говорити.
Нема кому розпитати,
Чого плачуть очі;
Нема кому розказати,
Чого серце хоче,
Чого серце, як голубка,
День і ніч воркує:
Ніхто його не питає,
Не знає, не чує.
Чужі люди не спитають
Та й нащо питати?
Нехай плаче сиротина,
Нехай літа тратить...
Плач же, серце, плачте, очі,
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули,
Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море
Чорнявому зрадливому
На лютеє горе.
Why do I have black eyebrows,
Why brown eyes,
Why summer is young,
Fun, girlish?
Summer my young
They disappear in vain,
Eyes crying, black eyebrows
One wind is shedding.
It is hard for me to be an orphan
To live on seven worlds;
Your people are like strangers,
No one to talk to.
No one to ask,
What the eyes cry;
No one to tell,
What the heart wants,
Why is a heart like a dove,
Day and night rumbles:
Nobody asks him
Does not know, does not hear.
Other people do not ask
So why ask?
Let the orphan cry,
Let the summer spend ...
Cry, heart, cry, eyes,
Until they fell asleep,
The louder, the sadder,
For the winds to hear,
To bear the bruises
Over the blue sea
Blackbird treacherous
On a raging mountain.
