Вірші Богдан-Ігор Антонич
Тюльпани два, мов ти зо мною,
на двох краях життя пустелі
даремне кличуть, лиш водою
йдуть світла золоті тунелі.
Червоне полум’я двох квітів
крізь сіру тінь, крізь сіру тишу.
Так родяться мистецтво й міти
із туги за далеким, вищим…
За кращим, більшим, за незнаним,
що підняло б над світу низом.
Два райські птахи — два тюльпани —
карає ніч за мрії безум.
Червоне полум’я двох квітів
просвітлює сіряву сутінь,
червоне полум’я тюльпанів —
цвісти, горіти, проминути.
Стихи Богдан-Игорь Антонич
Тюльпаны два, как ты со мной,
на двух краях пустынной жизни
Паро вызывает, осталось с водой
Золотые туннели идут.
Красное пламя двух цветов
Через серую тень, через серую тишину.
Так что искусство и миты
С дальнего тоски, выше ...
Для лучшего, больше, для незначительного,
Это подняло бы по всему миру с дном.
Два рая птицы два тюльпаны -
Наказать ночь за мечты об этом.
Красное пламя двух цветов
просвещать радиюн
Тюльпаны красного пламени -
Blossom, Burn, промыть.