РАНОК
Я прокинувся о шостій годині ранку
І на автопілоті долетів до сніданку
Я зашамав усе, до останньої крішки
Хоча й їжа була як від „Запоріжця” покришки
Я закрив свої двері на тридцять один замок
І в калюжу крові кинув від „Прими” бичок
На стінах ліфта: Наташа-Паша-любов
Новий день починається знов
Я сів у трамвай, не взявши квитка
А поруч блондинка, як ялинка струнка
Вона, мабуть, гадає, що все ще буде краще
Але я то знаю, що не з нашим щастям
Надивившись у вікно на блювотину,
Я вимазав в багнюці усю ліву штанину
І поглинаючись під землю у метро,
Я зрозумів, що потяг мій вже уїхав давно
Розбудить ранок променем світанку
І проясняться небеса
І все неначе, колись, та десь
Уходить в небо назавжди…
1996
MORNING
I woke up at six o'clock in the morning
And on autopilot flew to breakfast
I stunned everything, to the last cover
Although the food was like a "Zaporozhets" tire
I locked my door with thirty-one locks
And he threw a bull from the Prima into a pool of blood
On the walls of the elevator: Natasha-Pasha-love
A new day begins again
I got on the tram without taking a ticket
And next to the blonde, like a slender Christmas tree
She probably thinks it will still get better
But I know that not with our happiness
Looking out the window at the vomit,
I smeared all my left pants in the mud
And absorbed underground in the subway,
I realized that my train had already left a long time ago
Awaken the morning with a ray of dawn
And the heavens will be clear
And everything seems to be, once, somewhere
Going to heaven forever…
1996
