Можливо треба було жити як всі, а я хотів інакшим бути завжди.
Так скучно пливсти по течії Знеде
Можливо я не дав тобі теплоту і ти не знаєш погляд через фату. Логічно, як можна було з цим жити?
А пам"ятаєш метро нічного Берліна і наші тіні на стінах в місцях щасливих людей?
А пам"ятаєш балкон під небом Мадріда і на трибунах Коліди. Місця щасливих людей...
Тягуча павутина зйомних квартир і дві душі пробиті сотнями дір, так страшно, коли не знаєш, що завтра.
Тепер я оглядаю знаті часи і знаю ціну світлої полоси, не варто шукати винних крім себе.
А пам"ятаєш страшенний шторм на Мальдівах, на фотках ніс обгорілий. Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш старий кабак на Бродвеї, цибуля сир із печеня. Місця щасливих людей...
Я на перед ніколи не вивчаю маршрут, мені не важливо, тільки б ти була тут. Все рівно куди нас понесе вітер.
В житті не важливий сигнал GPS, якщо не один ти рюкзак свій несеш, то знайдеш для себе десь таки місце.
А пам"ятаєш, велосипеди в Парижі, і в Зекопало мов лижі.
Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш наш Новий Рік в електричці і Лондон, як на відкритці. Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш холодне пиво в Стокгольбах і знову ми було двоє. Місця щасливих людей.
А пам"ятаєш, як я втікав з інститута, щоби з тобою побути.
І до сих пір я тут є.
Возможно надо было жить как все, а я хотел иным быть всегда.
Так скучно плыть по течению Знеде
Возможно я не дал тебе теплоту и ты не знаешь взгляд через фату. Логично, как можно было с этим жить?
А памяти "ятаеш метро ночного Берлина и наши тени на стенах в местах счастливых людей?
А памяти "ятаеш балкон под небом Мадрида и на трибунах Колиды. Места счастливых людей ...
Тягучая паутина съемных квартир и две души пробитые сотнями дыр, так страшно, когда не знаешь, что завтра.
Теперь я смотрю знати времена и знаю цену светлой полосы, не стоит искать виновных кроме себя.
А памяти "ятаеш страшный шторм на Мальдивах, на фотках нос обгоревший. Места счастливых людей.
А памяти "ятаеш старый кабак на Бродвее, лук сыр с жаркое. Места счастливых людей ...
Я наперед никогда не изучаю маршрут, мне не важно, лишь бы ты была здесь. Все равно куда нас понесет ветер.
В жизни не важен сигнал GPS, если не один ты рюкзак свой несешь, то найдешь для себя где же место.
А памяти "ятаеш, велосипеды в Париже, и в Зекопало как лыжи.
Места счастливых людей.
А памяти "ятаеш наш Новый Год в электричке и Лондон, как на видкритци. Места счастливых людей.
А памяти "ятаеш холодное пиво в Стокгольбах и снова мы было двое. Места счастливых людей.
А памяти "ятаеш, как я бежал с института, чтобы с тобой побыть.
И до сих пор я здесь есть.
