Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила – карі очі, чорні брови.
Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт.
Я несу в очах до тебе весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру, мрію молоду,
І цвітуть сади для мене, як до тебе йду.
А як вітер з полонини прилетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину – чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки, і бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.
I will go to distant mountains, to wide meadows
And I will ask the wind to speak, that he may not sleep till the day.
To fly on free wings on kitsheri and in oak
And I found out where my sweetie was - brown eyes, black eyebrows.
My dear, my dear, the world is a clear color.
I carry the whole blue world in front of you.
I bring love-will, dream young,
And the gardens bloom for me as I come to you.
And as the wind from the mountain valley does not want to fly,
Still find a girl - black eyebrows, brown eyes.
I will cross clear rivers, and waste, and groves,
And the paths will show me brown eyes, black eyebrows.