Колись, дівчино мила, то був чудовий час.
Як ще любов носила ген попід хмари нас.
Ми мріяли, зітхали, кохання присягали.
А соловейко тьохкав все "тьох-тьох-тьох".
І був би я дівчину довіку так кохав.
І був би я єдину до серця пригортав.
Та десь війна взялася, дівчина віддалася,
А соловейко тьохкав все "тьох-тьох-тьох".
І зорі мерехтіли, соловейко щебетав.
В очах сльози тремтіли, як я її прощав.
Давно те все минулось, кохання позабулось,
А в серденьку осталось все "ох-ох-ох".
Когда-то , девушка мыла , то было замечательное время .
Как еще любовь носила ген под облака нас .
Мы мечтали , вздыхали , любви присягали .
А соловей тьохкав все " ти -ти -ти " .
И был бы я девушку вечно так любил.
И был бы я единую к сердцу прижимал .
И где-то война взялась , девушка отдалась ,
А соловей тьохкав все " ти -ти -ти " .
И звезды мерцали , соловей щебетали .
В глазах слезы дрожали , как я ее прощал .
Давно это все прошло , любви позабулось ,
А в сердечке осталось все " ох- ох- ох " .
