Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться в полі туман.
Став ніби чарівний, промінням всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
Небо глибоке, засіяне зорями, –
Що то за божа краса!
Зірки миготять он попід тополями,
Так одбиває роса.
Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу.
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках віднесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар,
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке як жар.
Night is moonlit, clear, starry,
You see, though you collect the needles,
Come out, sweetheart, hard work,
At least for a minute in the grove!
We'll sit in a pile here under the viburnum,
And over the lords I am the lord!
Look, my fish, it's a silver wave
Flies in the field.
It became as if it were magic, it was strewn with radiation,
Did he wonder if he was sleeping?
Gene on a slender and high aspen
The leaves are shakily shaking.
The sky is deep, full of stars, -
What a godly beauty!
The stars flicker beneath the poplars,
This is how dew reflects.
You're not afraid of your infants
Soak in the cold dew.
I am faithful to you, even to the hut
I will carry it myself.
You are not afraid that you will freeze, swan,
Heat - no wind, no clouds,
I will bring you to my heart,
And it is ardent like heat.
