Степ широкий розстелився ген до небокраю.
Поміж трав посохлих вітер гірко завиває.
Сонце випалило степ, ні води краплини.
По степу юнак іде в латаній свитині.
Приспів:
Доле ж моя, доле, що ж мені діяти?
Як прийти до батька в дім? Що йому сказати?
Доле ж моя, доле, розстелися степом.
Хто ж мене такого знов додому прийме?
Лишив батька, лишив дім, лишив рідну неньку.
Поміняв на гірку воду матінку стареньку.
Боже! Що я наробив у ту лиху годину?!
І рознісся степом крик блудної дитини.
Скільки горя, скільки сліз зазнав на чужині!
Прости, батьку, тяжкий гріх ти своїй дитині.
Серце кров’ю облилось у старого батька.
Сльози щастя на очах: – Я ж бо сина бачу!
Приспів: Сину, рідний сину, ти ж моя дитина!
Кращі шати одягни, скинь стару свитину.
Сину, рідний сину, ти ж моя дитина!
Обійму міцніше, я забуду провину.
Step rozstelyvsya wide gene to the horizon.
Among the herbs dried bitter wind howls.
The sun burned plain, no water drops.
At the steppes young man goes to svytyni patched.
Chorus:
Dole is my Dole, what should I do?
How to come to his father's house? What does he say?
Dole is my Dole, rozstelysya steppe.
Who is this again I take home?
Left his father left home, their mother left their home.
Water changed to bitter old lady mother.
God! What have I done in these evil hour ?!
And the cry rang plain prodigal child.
How much grief as tears suffered in a foreign land!
Forgive me, Father, are you serious sin your child.
Heart blood oblylos the old father.
Tears of happiness in her eyes - because I see a son!
Refrain: Son, native son, you're my child!
Best dress robes, dumping old svytynu.
Son dear son, you are my child!
Hug tighter, I forget guilt.
