Прощався стрілець зі своєю ріднею
І зібрався в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Ми йдем в бій за свою перемогу.
А вітер колише зеленую траву,
Молодий дуб додолу схилився.
Листя шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.
Ой, коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу не вкритий.
Біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу убитий.
І скажи ти, коню, і сестрам та й браттям,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу за ідею свою,
Чорний крук наді мною закряче.
Proschavsya strіlets Zi svoєyu rіdneyu
Zіbravsya of I in the distant road.
For svіy rіdny edge for strіletsky zvichay
Mi ydem in bіy for their Peremoga .
A vіter Kolisch green grass ,
Young oak Dodolev skhilivsya .
Leaves rustle hammered strіlets lezhit ,
Above him conic Yogo zazhurivsya .
Oh, Well miy horse , a horse , not stіy nadі me,
I note the hour vkrity not lie down .
Bіzhi , horse miy tell nentsі rіdnіy ,
Scho I lie at the steppe killed.
The I say five , horse , i th sisters that Bratt ,
Let him stink for me not to cry .
I lay in the steppes of his іdeyu ,
Chorniy Crook nadі me zakryache .
