Що говорила тобі,
Що прочитала в очах,
Що залишилось коли
Між нами ніби зупинився час.
Немовби тільки для двох
У серці ділений стук...
Щось поміж нами було
Та прошу я одне тебе: "Забудь!"
Коли закінчиться дощ
Ми інші станемо знов
І ти не зможеш собі сказати
Це було чи не було...
Щось поміж слів і думок
У теплім дотику рук,
Коли від неба за крок...
Але скажу сама тобі: "Забудь!"
Давай не знайдемо слів -
Так буде легше обом,
Щоб не повірити в те,
Бо все і так здаватиметься сном...
Та тільки серця мого
Частина лишиться тут.
Ти не помітиш цього,
Бо я сама скажу тобі: "Забудь!"
Але я знаю колись одна,
Серед дощу чи біля вікна
Буду чекати, бо знаю -
Це моя вина...
Я не боюся, що серця стук
Тобі розкаже, що я не йшла -
Я залишилась, була я тут і не забула,
Коли сказала тобі: "Забудь!"
What she told you,
What I read in my eyes,
What is left when
Time seems to have stopped between us.
It is only for two
A heart pounding in the heart ...
There was something between us
But I ask you one thing: "Forget it!"
When the rain is over
We will become others again
And you won't be able to tell yourself
It was or was not ...
Something between words and thoughts
In the warm touch of your hands,
When from heaven in a step ...
But I'll tell myself, "Forget it!"
Let's not find the words -
It will be easier for both of us,
Not to believe
Because everything will seem like a dream ...
But only my heart
Part of it will remain here.
You won't notice this,
Because I'll tell you myself, "Forget it!"
But once I know one,
In the rain or near the window
I'll wait, because I know -
It's my fault ...
I am not afraid of the heart beating
Tell you I didn't go -
I stayed, I was here and I didn't forget
When she said to you, "Forget it!"
