Текст песни Марк Лівін - Коли мене просто кинули

Коли я помирав, тебе не було поряд. Це був ранок, це був грудень і найменше, чого мені хотілося в цей день - відчувати, що всьому приходить кінець. Я би із радістю дивився телевізор, або ж читав книжку, я би із задоволенням вдихав аромат золотистої кипи твого волосся, але натомість я помирав. Людям дарують надію для того, щоби вони жили. Коли надію в них забирають, вони віддають дух свій Всевишньому.

Коли я помирав, на вулиці сірою мрякою ширився світанок. Небо було застудженим, сипав дрібний, надокучливий сніг, десь у підворотні самотнім вовком завивав вітер. Чи був я нещасним, чи був я у відчаї - не пригадаю. Мерці часто не пам`ятають всілякої маячні зі свого життя, тим паче якщо вона пов`язана із почуттями. Мені колись казали, що смерть та розлука - найгірше з десяти тисяч печальних діянь та подій в житті людини. Гірше за це може бути лише смерть від розлуки.

Я не можу сказати, що щось пішло не так чи вийшло з-під контролю. Все цілком прогнозовано: якщо ти покохав, колись неодмінно настане день, коли ти в муках вмиратимеш разом зі своїми почуттями. Немає нічого вічного та все минає - це дві речі, котрі керують Всесвітом від часу його створення. Навіть Творець колись закінчиться - це неодмінно станеться. Тоді зорі поганусть, а світ поглине темрява. Люди, можливо, й переживуть свого Творця, тільки вік по його смерті для них буде недовгим. Де ви бачили, щоби комусь вдалося прожити більше дня бодай без однієї зірки над головою?

Коли я помер, ти навіть не відчула цього. Швидше за все ти снідала смачними круасанами поряд із тим, хто вже незабаром, як і я, помиратиме від твоїх чарів. Був ранок, близько 8-ї, за вікном починався звичайний, як і 364 інших, день і мій Всесвіт вибухав мільярдами дрібних сузірь. Твоє ім`я сотнями повторів зривалося із моїх вуст, я ловив болісні флешбеки і, повір, я хотів би, щоби все це тривало вічно. Але наперекір моїм бажанням, після вибухів все згасло. Мій Всесвіт поринув у темряву, освітити яку було під силу тільки твоїй любові. Але тебе не було. І я помер.

Коли я помер?

Когда я умирал, тебя не было рядом. Это было утро, это был декабрь, и самое маленькое, что я хотел в этот день, чтобы почувствовать, что конец наступил. Я бы с радостью посмотрел телевизор или прочитал книгу, я был бы рад дышать ароматом золотого кипения ваших волос, но вместо этого я умер. Людям дана надежда на жизнь. Когда они надеются в них, они дают свой дух всемогущего.

Когда я умирал, рассвет распространился на улице с серым. Небо было холодным, залив маленький, раздражающий снег, где -то в дерьме, одинокий волк, выпил ветер. Был ли я недоволен, был ли я в отчаянии - я не буду помнить. Мертвые часто не помнят всех видов маяка из своей жизни, особенно если это связано с чувствами. Однажды мне сказали, что смерть и разлука - худшие из десяти тысяч печальных действий и событий в человеческой жизни. Это может быть только смерть от отделения.

Я не могу сказать, что что -то пошло не так или выйдет из -под контроля. Все вполне предсказуемо: если вы влюбились, когда -то наступит в день, когда вы умрете в муках со своими чувствами. Нет ничего вечного, и все уходит - это две вещи, которые контролируют вселенную со времен ее творения. Даже создатель когда -либо закончится - это, безусловно, произойдет. Тогда звезды плохие, и мир поглотит тьму. Люди могут пережить своего Создателя, только возраст его смерти будет коротким для них. Где вы видели, как кто -то живет больше дня без одной звезды над головой?

Когда я умер, ты даже не чувствовал этого. Скорее всего, вы завтракаете с вкусными круассанами вместе с кем -то, кто, как и я, умрет от вашей магии. Было утро, около 8 -го, началось нормальное окно, примерно 364 других, день, и моя вселенная взорвалась миллиардами небольших созвездий. Ваше имя для сотен повторений было вырвано изо рта, я поймал болезненных флешбеков, и, поверьте мне, я хотел бы продержаться все это навсегда. Но, несмотря на мое желание, после взрывов все вышло. Моя вселенная погрузилась в темноту, которая была только под силой вашей любви. Но тебя там не было. И я умер.

Когда я умер?