Текст песни Марко Вовчок - Максим Гримач

I

Не за вас се діялось, – давно колись, як панувала на Вкраїні удвозі Польща і Московщина. Московщина обладувала Україною сьогобочною. Застави хоч стояли, та не густо; сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що; то Дніпром руччіші людці перевозили всяке добро, не оплачуючи: шовки, оксамити, парчі-сутозлоті, пахучі шафрани й крами дорогії, в барильцях щире золото й срібло.

Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром Максим Гримач; то сей і довгенько кохався в тому. Такий-то багатир! Ходив у жупанах, та в сап’янцях, та в атласах. І хороший був: повновидий, чорнобровий, чорноусий; а веселий, а жартовливий! Було, як вийде в неділю поміж люди, то так його і обступлять. Дуже його любили.

– От, – каже, було, хто з громади, – ти, брате Максиме, зовсім у пана вбрався.

– Еге ж, братіку, вбрався. Вбирайтесь лишень і ви, добрі люди. Добре панам жити, кат їх не взяв! Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! Буду їсти, та пити, та хороше ходити, – звісно, так, як панові вельможному годиться.

А такий був: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода – головою ляже, а вирятує; нехай зачепить хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує. Колись шляхтич да заняв козаче поле, то він і хату його спалив, і попіл розвіяв, і самого протурив за Дніпро. Коли жив, то, може, й досі пам’ятає, які нагайки-дротянки плелися в пана Максима Гримача.

Був Максим удовець, мав дві дочки. Одна – Катрею звали – вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королівна; друга – Тетяна, так собі підліток, невеличечка; звивається, було, в дворі або в віконце виглядає, як ясочка. Жили вони в батька у розкошах.

Ото, було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром та й пристають під старою вербою; а пан Максим їх веде до світлиці та приймає, що треба. Забулась, як на ім’я того пана, що пересилав йому човнами все те добро. Він держався в кам’яній пещері поміж горами, над Дніпром, і ніхто про те не знав, окрім купки вірних козаків.
II

Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, смілий, як сокіл, – і щиро покохала його наша гордовита Катря.

Сватають її багаті люди й хорошого роду – один, і другий, і третій. «Не хочу, не піду».

– Слухай, дочко, – каже Максим, – багацько ти гордуєш, рибочко! Сватають тебе перші люди в селі, парубки все молодії й хороші, – чому не йдеш?

– Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться.

– А до кого ж, доню? Слухай лишень, моя дитино: я тебе не буду за них силувати, та й за бурлаку не віддам; нехай він хоч і місяця з неба схопить. Не оддам, дочко! як тобі кажу, так і буде. Слово в мене батьківське, кріпке, сама знаєш.

– Знаю, тату. А якого б ви собі зятя бажали?

– Вільного козака, дочко, щоб сам собі паном був, нікому не кланявсь – от якого!

– А як буде сам собі пан?

– Тоді з Богом!

– Ну, я буду дожидати.

– Дожидай, моє серце, не бороню. Хто ж він такий? Я щось примітив.

– Нащо вам знати, таточку! Нехай перше визволиться, тоді й знатимете.

– Добре, моя люба дитино, нехай!

Як почув Семен, то й каже:

– Що ж робити, Катре моя кохана! треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний. Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу де хуторок красний да й поклонюсь тоді твоєму батькові. Тільки люби мене вірно, моя дівчино!

Ждуть наші голуб’ята. Не плаває – літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває.

Ладяться козаки в дорогу; Семен з ними. Виряджаються козаки на здобуток.

– Соколе мій, козаче! – каже Катря, пригортаючись до його. – Коли ж ти вернешся? чи хутко?

– Хутко, моя рибчино, хутко! Зацвіте перша вишня у твоєму садочку, закує сива зозуля – я припливу до тебе, припливу не наймитом – вільним козаком, Катре!

Рушали козаки восени, казали

I

It didn't work for you - once upon a time, when Poland and Moscow ruled Ukraine twice. Muscovy possessed today's Ukraine. The outposts, though standing, were not dense; the guard did not watch as it is now in Zbruchev, or something; then on the Dnieper the more rude people transported all the goods without paying: silks, velvets, brocade, fragrant saffron and expensive shops, in barrels of pure gold and silver.

It was opposite Cherkasy, below Domontov, that Maksym Hrymach was sitting on a farm above the Dnieper; then he fell in love with it for a long time. Such a hero! He wore robes, sapians, and atlases. And he was good: full-bodied, black-browed, black-bearded; and cheerful, and joking! As it turned out on Sunday among the people, so it will be surrounded. He was very much loved.

- Here, - he says, there was someone from the community, - you, brother Maxim, completely dressed in the master.

- Yes, brother, dressed. Only you, good people, get dressed. It's good for the gentlemen to live, the executioner didn't take them! Don't put your neck behind you now, don't! I will eat, and drink, and walk well, of course, as befits a nobleman.

And this was it: let an adventure happen to someone from our village - he will lie down with his head and save it; let him that is a stranger touch him, and let no calamity come to pass: he shall come forth like a whirlwind, and shall utterly destroy it. Once a nobleman occupied a Cossack field, he burned his house, scattered the ashes, and drove himself across the Dnieper. When he lived, he may still remember what wire whips Mr. Maksym Hrymach wove.

Maxim was a widower, had two daughters. One - Katreya's name - is already an adult girl, and beautiful and lush as a queen; the second - Tatiana, a kind of teenager, a little girl; twists, was, in the yard or in the window looks like a smallpox. They lived with their father in luxury.

Behold, as at midnight, the boats sail the Dnieper and dock under the old willow; and Mr. Maxim leads them to the room and accepts what is necessary. I forgot, as in the name of the gentleman who sent him all that good by boat. He was kept in a stone cave between the mountains, above the Dnieper, and no one knew about it, except a handful of faithful Cossacks.
II

Most often, a young Cossack, Semyon, sailed, an ugly young man, shaky as a reed, brave as a falcon, and our proud Katria loved him sincerely.

She is betrothed by rich people of good kind - one, and the second, and the third. "I don't want to, I won't go."

"Listen, daughter," says Maxim, "you are very proud, little fish!" The first people in the village are courting you, the guys are all young and good - why don't you go?

- I do not care that they are young and good, when my heart does not long for them.

"And to whom, daughter?" Just listen, my child: I will not rape you for them, and I will not give you for a burlak; let him seize the moon from the sky. I will not give up, daughter! as I tell you, so it will be. My father's word is strong, you know.

"I know, Dad." And what kind of son-in-law would you like?

- Free Cossack, daughter, to be your own master, do not bow to anyone - that's what!

- And how will you be a gentleman?

- Then with God!

- Well, I'll wait.

"Wait, my heart, I'm not defending." Who is he? I noticed something.

"Why do you need to know, Daddy?" Let the first be released, then you will know.

"All right, my dear child, let it be!"

When Semyon heard, he said:

- What to do, Katre my beloved! have to wait! I have been extracting from my master for the third year, the last. As fate would have it, there will be a lot of prey this year. The Ataman will not offend me: he is a respectable man. I thank him for the bread, for the salt, I will see where the hamlet is red and then I will bow to your father. Just love me right, my girl!

Our pigeons are waiting. It doesn't swim - Semyon flies across the Dnieper, only the boat breaks the blue wave.

The Cossacks are getting ready for the road; Semyon with them. The Cossacks are retiring.

"My falcon, Cossack!" Katrya says, clinging to him. "When will you be back?" or soon?

"Quick, my little fish, quick!" The first cherry blossoms in your garden, a gray cuckoo is chained - I will come to you, I will come not as a mercenary - as a free Cossack, Katre!

Cossacks were demolishing in the fall, they said