Під ногами жовте листя, прискорюючи шаг,
Шукаю серед нього гіркий кохання смак,
Та серцю не накажеш, я пам'ятаю те,
Як ти пройшов крізь мене та не помітив мене.
Я між будівель міста блукаю, ніби вік,
У осінь не сховала душі своєї крик,
Осінній ніжний холод нагадував мені
Про те, що дуже мало жила, мов уві сні.
І в темряві в ночі вже не зімкнути очей,
Не зрозуміти себе, не порахувати ночей,
Де ми з тобою вдвох та день на землю прийде -
Ти з іншою ідеш та не помічаєш мене.
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Минали дні і згодом прийшла та сама мить,
Та нам було так складно усе, що є, змінить.
Ми серед листя зустрілися без слів,
Я обіймала, а ти тремтів.
Приспів.
Як шкода, не помічаєш мене!
Як шкода!
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Under the feet of yellow leaves, accelerating the pace,
I seek among him a bitter taste of love,
But you can't tell with your heart, I remember that
How you walked through me and didn't notice me.
I wander among the buildings of the city, as if age,
In autumn she did not hide her cry,
The gentle autumn cold reminded me
That she lived very little, as if in a dream.
And in the darkness of the night no longer close your eyes,
Do not understand yourself, do not count the nights,
Where we are with you and the day will come to earth -
You go with another and don't notice me.
It's a pity you don't notice me ...
It's a pity you don't notice me ...
Days passed and then came the same moment,
But it was so difficult for us to change everything we have.
We met among the leaves without words,
I hugged and you trembled.
Chorus.
It's a pity you don't notice me!
What a pity!
It's a pity you don't notice me ...
It's a pity you don't notice me ...
