Під ногами жовте листя, прискорюючи шаг,
Шукаю серед нього гіркий кохання смак,
Та серцю не накажеш, я пам'ятаю те,
Як ти пройшов крізь мене та не помітив мене.
Я між будівель міста блукаю, ніби вік,
У осінь не сховала душі своєї крик,
Осінній ніжний холод нагадував мені
Про те, що дуже мало жила, мов уві сні.
І в темряві в ночі вже не зімкнути очей,
Не зрозуміти себе, не порахувати ночей,
Де ми з тобою вдвох та день на землю прийде -
Ти з іншою ідеш та не помічаєш мене.
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Минали дні і згодом прийшла та сама мить,
Та нам було так складно усе, що є, змінить.
Ми серед листя зустрілися без слів,
Я обіймала, а ти тремтів.
Приспів.
Як шкода, не помічаєш мене!
Як шкода!
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Pid feet Zhovta leaves, priskoryuyuchi step
Suka sered Demba gіrky kohannja relish ,
That sericite not punish , I pam'yatayu those
Yak proyshov krіz ti mene mene pomіtiv she did not .
I mіzh of buildings mista blukayu , nіbi vіk ,
Do not Osin skhovala dushі svoєї cry
Osіnnіy nіzhny cold nagaduvav Meni
About those scho duzhe little lived , mov uvі snі .
I. in temryavі in nochi vzhe not zіmknuti eyes ,
Zrozumіti not afford not porahuvati nights
De mi with You vdvoh that day shall come to earth -
Thi s іnshoyu іdesh she did not pomіchaєsh mene .
Yak Skoda , ti mene not pomіchaєsh ...
Yak Skoda , ti mene not pomіchaєsh ...
Mina dnі i Zgoda priyshla she herself myt ,
That we Bulo so smoothly truncated , scho є , zmіnit .
Mi sered leaves zustrіlisya without slіv ,
I obіymala and tremtіv minute .
Prispіv .
Yak Skoda not pomіchaєsh mene !
Skoda Yak !
Yak Skoda , ti mene not pomіchaєsh ...
Yak Skoda , ti mene not pomіchaєsh ...
