Мені минало літ шістнадцять
Весною, як саци цвіли,
Я про кохання ще не знала,
Ми тихо з матір 'ю жили.
Як я садила айстри білі,
ти помагав мені полить,
З тих пір я мрію про кохання,
З тих пір душа моя болить.
Раз ти пройшов над нашим садом,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,
Поки вечірній впав туман.
довго стояла і дивилась,
як милий іншу проводжав,
тепер я знаю хто від мене
навіки щастя відібрав
Прийшла зима і айстри білі
Схилили голови в журбі,
В моєму тілі і гаснуть сили -
Чужою стала я тобі
як я умру то поховайте
мене серед квітучих айстр,
а як зірвеш ту айстру білу
згадаєш хто тебе кохав.
тебе кохали карі очі
тебе кохав дівочий стан
тепер з тобою розійшлися
немов той ранішній туман
I was sixteen
In the spring, as the fallow blossoms,
I didn't know about love yet
We lived quietly with our mother.
As I planted white asters,
you helped me water
Ever since then I've been dreaming of love,
My soul has been hurting ever since.
Once you have passed over our garden,
I looked at your condition,
Standing long under the willow,
Until the evening fog fell.
stood and looked for a long time,
how cute another was walking,
now i know who is from me
forever seized happiness
Winter is coming and the asters are white
They bowed their heads in mourning,
In my body and the power goes out -
I have become a stranger to you
if I die, bury it
me among the flowering asters,
but when you tear that aster white
you remember who loved you.
you loved brown eyes
you were loved by a virgin state
now you are gone
like that morning fog
