"А світ - вертеп.
Кажу я з гіркотою: цей світ - вертеп.
І, мабуть, що найважче - у ньому залишатися собою, від перших днів своїх і до останніх не бути ні актором, ні суфлером, ні лялькою на пальчиках облудних, а лиш собою кожної години, а лиш собою кожної хвилини, з лицем одвертим твердо йти на кін..."
[Із поеми Григорія Чубая «Вертеп»]
Хочемо правди.
Хочемо правди.
Хочемо правди.
Танцюй зі мною, брате, танцюй.
Нехай цей танець і востаннє.
Танцюй зі мною, брате.
Танцюй зі мною...
Хай навіть сніг, перед тим як
Падати на нашу землю,
Бачить її через приціл.
Я танцюватиму з тобою
Чи не вперше й може - востаннє.
Брате, танцюй зі мною...
На вулицях наших гір,
Не знімаючи рушниці з твого плеча,
Не відмовляй мені, брате, не відмовляй.
Танцюй зі мною, танцюй.
Танцюй зі мною, брате, танцюй.
Нехай цей танець і востаннє.
Брате.
Танцюй зі мною, брате.
Брате...
"And the world is a nativity scene.
I say with bitterness: this world is a nativity scene.
And, perhaps, the most difficult thing is to stay in it, from the first days of your days until the last, to be neither an actor, nor a prompter, nor a doll on the fingers of the erring, but only every hour, but only every minute, with your face firmly going at the end ... "
[From the poem by Gregory Chubai "Vertep"]
We want the truth.
We want the truth.
We want the truth.
Dance with me, brother, dance.
Let this dance last.
Dance with me, brother.
Dance with me ...
Let it even snow before
To fall on our land,
She sees it through the scope.
I'll dance with you
For the first time and maybe the last.
Brother, dance with me ...
In the streets of our mountains,
Without removing the rifle from your shoulder,
Don't refuse me, brother, don't refuse.
Dance with me, dance.
Dance with me, brother, dance.
Let this dance last.
Brother.
Dance with me, brother.
Brother ...
