Зійшла комета, Господи прости!
Мов гурт убивць повзе повз нас етапом.
Розпущені убори і хвости,
запахло спиртом, сіркою і цапом.
Він — той, що креше рогом до камінь,
і всюди починається розпуста.
І входять назавжди в солодку тінь
дівчата, смараґдові, мов капуста.
І б'ється в бубон вогке копито,
і замовляння світяться крізь писок
під шапкою нічного шапіто,
де акробати труться об кларисок,
де криють юнок вижовклі діди…
Зійшла комета, Господи прости!
Це тіло, цю сполохану клепсидру
рятуй мені. Я ждав її завжди,
я сам її з вертепів ночі видру
і сам її пораню. В кожну п'ядь
ввійду, вповзу в ці брами, що розкрились
І ярмаркові діти прилетять...
І ярмаркові діти прилетять
з пекучими надрізами для крилець.
The comet came down, God forgive me!
As a group of assassins crawls past us in stages.
Loose outfits and tails,
smelled of alcohol, sulfur and goat.
He is the one who breaks the horn to the stone,
and debauchery begins everywhere.
And enter forever into the sweet shadow
girls, emerald, like cabbage.
And the damp hoof beats in a tambourine,
and orders glow through the squeak
under the cap of the night tent,
where acrobats rub against clarice,
where the young man is hidden by his emaciated grandfathers…
The comet came down, God forgive me!
This body, this frightened hourglass
save me. I've always been waiting for her,
I myself otter her from the nativity scenes of the night
and I hurt her. In every inch
I will enter, I will crawl into these opened gates
And the fair children will arrive ...
And the fair children will arrive
with burning incisions for the wings.
