Місто немов сузір'я.
Як часто, блукаючи, йшли ми
на світло домів, від яких
не лишилося й каменя!..
І хто нам повірить, що йшли ми на світло?
Як часто шукали ми гирло,
і міст, і причал
в опівнічних пустинях дворів,
та хто нам повірить, що річка була тут?
Тільки крізь нас переходять міста
у непам'ять.
Ми вимовляємо їх
і знаходимо іншими. Втім,
вранці виходиш на площу і все пізнаєш:
Липи в час доцвітання стоять золоті,
безгомінні.
Город похож на созвездие.
Как часто, блуждая, мы пошли
к световым домам, из которых
Не осталось камня! ..
И кто поверит нам, что мы пошли на свет?
Как часто мы искали рот,
И мост, и пирс
в пустынях дворов,
Но кто нам поверит, что река была здесь?
Только через нас, кросс -потив,
В памяти.
Мы произносим их
И мы находим других. Однако
Утром вы выходите на площадь и все знаете:
Линден во время текущего золотого,
Без рыба.