В один із днів повернеться весна.
З південних регіонів Батьківщини
Потягнуться птахи, і голосна
Свистулька вітчизняної пташини
Озвучить ферми і фабричні стіни,
І грубий крій солдацького сукна,
І ще багато всякого гівна. (2)
Але нужда сідає на поля.
Печаль галімі розправляє крила,
Докіль поет тривожно промовля:
Я єсть народ, якого правди сила;
Цю жінку я люблю, вона просила. (3)
Сколовши босі ноги об стерню,
Старенький Перебендя коло тину
Ячить собі, що, скурвившись на пню,
Лукаві діти в цю лиху годину
Забули встид, просрали Україну,
Забили на духовність і борню,
І взагалі творять якусь фіґню. (2)
Бідує місто. Кинувши фрезу,
Робітники на заводському ґанку
Лаштують косяки, бузять бузу,
Розводять спирт, заводять варшав’янку
І, втерши соплі та скупу сльозу,
Майовки перетворюють на п’янку. (2)
One іz dnіv turn the spring.
W pіvdennih regіonіv Batkivshchyna
Potyagnutsya Ptah, i Tones
Whistle vіtchiznyanoї ptashini
NARRATION Fermi i fabrichnі stіni,
The I krіy soldatskogo coarse cloth,
The I shte bagato all gіvna. (2)
Ale need sіdaє on the field.
Sadness galіmі rozpravlyaє krill
Dokіl sings trivozhno promovlya:
I єst people yakogo power of truth;
Qiu zhіnku I love Vaughn asked. (3)
Skolovshi bosі feet on the stubble,
An old Perebendya Kolo mire
Yachit sobі scho, become a whore on the stump,
Lukavі dіti in Lihue hour of Qiu
Zabul vstid, prosrali up Ukraine,
Scored on duhovnіst i Born,
The I vzagalі dissolved yakus fіґnyu. (2)
Bіduє Misto. Rushing cutter
Robіtniki on zavodskomu ґanku
Lashtuyut schools, buzyat buzu,
Rozvodyat alcohol, winding varshav'yanku
I, vtershi soplі that skimping slozu,
Mayovki peretvoryuyut on p'yanku. (2)
