Це рясне гуляння вбогих при музиці,
Під мурами, де випивка і тінь.
Це триває свято поїдання птиці
При світлі відлітань і тріпотінь.
Треті птиці лунко прокричали ранок,
І ринок забуяв, як райський ліс.
Тож тяжкі тіла знекровлених коханок
Закутує в пітьму пан птахоріз.
По його робітні в’ється чорне пір’я,
І руки в нього, кажуть, золоті.
Музика на ринку. Вивіска "Вампірня"
Ясніє, ніби спалах, на путі.
Він виймає з тіла теплу душу птичу
(його небіжчик тато – знаний кат),
А вночі приводить у закляклу тишу
Крилатих і співаючих дівчат.
Злякані амури. Під’яремні псиська
Шукають у жаливі кість крила.
Це розправа з ангелами – ангелорізка,
Це пісня жолобками потекла.
Ми ж, умивши пивом пересохлі мізки,
Згорнувши небеса в густий рулон,
Та й гостимось на паперті птахорізки
У місті, що зоветься Вавілон.
Это обильное застолье нищих при музыке,
Под стенами, где выпивка и тень.
Это продолжается праздник поедания птицы
При свете отлетаний и трипотинь.
Третьи птицы звонко прокричали утро,
И рынок забурлил, как райский лес.
Поэтому тяжелые тела обескровленных любовниц
Окутывает во тьму господин птахориз.
По его мастерской вьется черные перья,
И руки у него, говорят, золотые.
Музыка на рынке. Вывеска "Вампирня"
Сияет, будто вспышка на пути.
Он вынимает из тела теплую душу птичий
(Его покойный отец - известный кат),
А ночью приводит в окостеневшую тишину
Крылатых и поющих девушек.
Испуганные амуры. подъяремной псиська
Ищут в крапиву кость крыла.
Это расправа с ангелами - ангелоризка,
Это песня желобками потекла.
Мы же, умыв пивом пересохшие мозги,
Свернув небеса в густой рулон,
И питаемся на паперти птахоризкы
В городе, зовется Вавилон.
