Текст песни Мертвий Півень - Я помру від застуди

Я помру від застуди. Наш лазарет
Перебазують кудись на південь
І фронт котитиметься вперед,
І саме почнеться квітень.

І розсипатиметься пустота
Між свіжого шрифту воєнних звісток,
Мов цукор, спакований на свята
Руками київських гімназисток.

У флягах чорнітиме домашнє вино,
І тільки сестра із темного мороку
Подивиться холодно за вікно,
Знайшовши під подушкою рештки морфію.

І повернувшись їй услід,
Я скажу: "Знаєш, сестричко,
Все одно нікому крім нас не болить
Від наших з тобою шкідливих звичок.

Бо все, сестричко, що є між нас,
І чого між нами, сестричко, не має,
Немає імен і не має назв,
Взагалі нічого не має.

Просто збиваючись у цьому диму,
Серце, з яким я живу роками,
Не зупинилось лише тому,
Що по ньому били весь час кулаками".

Аж якось, улітку, вганяючи в стрес
Душі, зіпсовані марафетом,
До палати зайде червоний хрест
На чолі з моїм президентом.

І лікар, сховавши папери в стіл,
Про щось говоритиме не до речі,
І густо лежатиме окопний пил
На сірому президентському френчі.

Коли ж, виходячи, ніби зі сну,
Й дивлячись в небо - тепле й зелене,
Перш ніж знову піти на свою війну,
Він повернеться раптом до мене.

І забувши нараз, що іти пора -
"Невже той самий?" - спитає в конвою.
І лікар розгубиться, а сестра
Ствердно кивне головою!

сл. С.Жадана

I will die of a cold. Our infirmary
Relocated somewhere to the south
And the front will roll forward,
And April will begin.

And emptiness will fall apart
Between the fresh font of military news,
Like sugar, packed for the holidays
By the hands of Kyiv high school girls.

Homemade wine will be blackened in jars,
And only a sister from the dark darkness
Look coldly out the window,
Finding the remains of morphine under the pillow.

And returning after her,
I'll say, "You know, little sister,
All the same, no one but us is in pain
From our bad habits with you.

Because everything, sister, that is between us,
And what between us, sister, does not have,
No names and no names,
He has nothing at all.

Just getting lost in this smoke,
The heart I've lived with for years,
It didn't stop just because
That they beat him with fists all the time. "

Somehow, in the summer, driving into stress
Souls spoiled by marathon,
A red cross will enter the ward
Led by my president.

And the doctor, hiding the papers on the table,
It will be useless to talk about something,
And there will be thick trench dust
On a gray presidential coat.

When, coming out, as if from a dream,
And looking at the sky - warm and green,
Before going to war again,
He will return to me suddenly.

And forgetting at once that it's time to go -
"Is he the same?" he asks the convoy.
And the doctor will be confused, and the nurse
He nods his head in the affirmative!

sl. С.Жадана