Текст песни Мертвий Півень - країна дітей

"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського".
(Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.)

З-над білих сорочок – подоба крил.
Ще зовсім юна кров. Найменші люди
Зійшли у сон землі і тлін могил,
Повітря сколихнувши, мов прелюди.
Вони мов мак, їх море звідусюди
Іде в цей дім, в цей витоптаний діл.
З яких смертей, з якої тьми й полуди,
З яких кохань, з яких забитих тіл? –

З німих побоїщ і з гучних побід!
Сама любов зіп’ялась невтолима
в очах ночей! І засвіт – у похід,
І ранні вдови з іншими очима
Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима
Лягла на них. І янгольський політ
В сирітськім небі з квітами сухими.
І сто ворон, що кряче їм услід.

До кого ви, до чого ви, де сто калік прочовгали.
Де палі наче милі у тріщинах до дна.
Убогими дорогами натішитесь недовго ви,
Ангелики-волошки, блудна сарана.
Колючки пустирні, байстрючки псалтирні,
Потерчата хирні, ягнята ясирні.
Та лучше б ви в деревах ненародженні спали,
Та лучше б ви листками на чорну глину впали.

Але повік не вищезне трава
На згарищах. Вони квітують рясно,
Хоч біль, і страх, і язва морова,
І сіль-камінь кривавить юні ясна,
І сивий попіл обмітає небо,
І рікам переламано хребти,
І згіркле світло плеще променеве –
Їм тут цвісти. І в землю цю лягти.

(Корабель дітей вирушає річкою
У сорочках найбіліших всі ніби херувими.
Ця земля збатогована вміє бути вічною,
Навіть палі проростають саджанцями живими)... (весь куплет – 3)

"Every city and town in the land of the Cossacks is rich in inhabitants, especially small children. In every city there are many children, and they all know how to read, even orphans. There are many widows and orphans in this country, their husbands are killed in constant wars. there is a good custom: they marry their children at a very young age, and for this reason they are more numerous than the stars of heaven and the sand of the sea. "
(Travel notes of Paul of Aleppo, XVII century.)

From above the white shirts - the likeness of the wings.
Still very young blood. The smallest people
Went to sleep the earth and the decay of the graves,
The air stirred like a prelude.
They are like a poppy, their sea is everywhere
He goes to this house, to this trampled deed.
From what deaths, from what darkness and madness,
From which loves, from which killed bodies? -

From dumb massacres and from loud victories!
Love itself sang incessantly
in the eyes of the nights! And the light - in the campaign,
And early widows with different eyes
Frozen, almost silent, as if a scheme
She lay down on them. And angelic flight
In the orphan sky with dry flowers.
And a hundred crows that croak after them.

To whom are you, to what are you, where a hundred cripples lingered.
Where piles like miles in cracks to the bottom.
You will not be satisfied with poor roads for long,
Cornflowers, stray locusts.
Thorns are waste, psaltery bystryuchki,
Poterchaty hirny, lamb yasirny.
But you'd better sleep in the trees unborn,
But you'd better fall on the black clay leaves.

But the grass will not rise forever
On the fires. They bloom profusely,
Though pain, and fear, and plague,
And the salt-stone bleeds the young gums,
And gray ashes sweep the sky,
And the rivers are broken ridges,
And the bitter light splashes radiant -
They thrive here. And lie in this land.

(The children's ship goes by the river
In the white shirts, everyone looks like a cherub.
This hardened land can be eternal,
Even the piles germinate alive seedlings) ... (whole verse - 3)