Текст песни Микола Гнатюк - - пташко

Час рікою пливе, як зустрів я тебе,
Як зустрів я тебе, моя пташко,
Довго, довго дививсь, марно очі трудив,
А впізнати тебе було важко.

Ти висока струнка, в тебе руса коса,
В тебе очі сумні, не веселі,
І уста вже не ті, не солодкі такі,
Скажи, хто цілував їх без мене.

Як зустрінеш колись, привітай усміхнись,
Усміхнись, як колись усміхалась,
Хоч пройшли вже роки і ми стали батьки,
Але наша любов не зів’яла.

Як почуєш колись біля свого вікна,
Що хтось плаче і гірко зітхає,
Не вставай, не трудись, не тривож свого сна,
Тільки знай, що тебе хтось кохає.

На своєму віку море сліз пролила
Море суму і море розлуки
Пролетіли літа і ти стала не та
Бо попалась нелюбові в руки

А у тебе є син, а у мене дочка,
Ох як схожі вони між собою,
То давай же ми їх об’єднаєм навік,
Коли нам не судилось з тобою.

На зелені луги впали білі сніги,
Де з тобою ми часто гуляли,
По дорогах зими йшли закохані ми,
Ясні зорі над нами сіяли.

Время рекой плывет, как встретил я тебя,
Как встретил я тебя, моя птичка,
Долго, долго смотрел, зря глаза трудился,
А узнать тебя было трудно.

Ты высокая стройная, у тебя русая коса,
У тебя глаза грустные, не радужные,
И уста уже не те, не сладкие такие,
Скажи, кто целовал их без меня.

Как встретишь прежде, поздравь улыбнись,
Улыбнись, как когда-то улыбалась,
Хотя прошли уже годы и мы стали родители,
Но наша любовь не увяла.

Как услышишь когда у своего окна,
Что кто-то плачет и горько вздыхает,
Не вставай, а не трудись, не тревожит своего сна,
Только знай, что тебя кто-то любит.

На своем веку море слез пролила
Море сумму и море разлуки
Пролетели лета и ты стала не та
Потому попалась нелюбви в руки

А у тебя есть сын, а у меня дочь,
Ох как похожи они между собой,
Давай же мы их объединим навек,
Когда нам не суждено с тобой.

На зеленые луга упали белые снега,
Где с тобой мы часто гуляли,
По дорогам зимой шли влюбленные мы,
Ясные зори над нами сеяли.