На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались на весні.
Як сніжниця попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, ніби тятева.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де сягає атомна ясса
І дивився батько з під долоні,
І ридала мати в небеса.
At Chernobyl cranes flying ,
With Vyriy came back in the spring.
As snizhnytsya white ashes
Rozvivalos in the home side.
They burned nests and nest ,
Rusted needles and grass,
Cranberry tiny string
Napynalas if tyateva .
There was no moan or cry,
Only poshum starved to death in the wings.
Cranes bore great sadness ,
Like a shadow unseen graves.
Bird did not stand at the border,
Where goes nuclear yassa
I looked at his father with his hands,
I have cried to heaven.
