Весь час одні слова й думки.
Побачити лише б мені
Цю землю на якій стою, без ворогів.
Я прапор вгору підійму,
І своє військо поведу.
До джерела тієї злоби я піду.
І гряне битва, гряне грім.
Чи переможе цей режим?
Бо революція у наших вже руках.
Але запал – це ще не все,
І холод долі нас несе.
Так опинилися ми у глухих кутах.
Надія, можливо, ти вже давно уся безкрила.
Життя таке щасливе, і все одно воно мінливе.
І я весь час питаю, чи все це було варто?
Життя віддав ти небу, немов програв у карти.
Надія, можливо, ти вже давно уся безкрила.
Життя таке щасливе, і все одно воно мінливе.
І я весь час питаю, чи все це було варто?
Життя віддав ти небу, немов програв у карти.
Я бачу дивний попіл. Це може попіл долі.
Я маю дивний намір. Надміру в мене волі.
Я хочу повернутись у той страшенний шторм,
щоб врятувати лиш надію від усіх реформ.
Все время некоторые слова и мысли.
Только увидит меня
Эта земля, на которой я стою, без врагов.
Я подниму флаг,
И я возеду свою армию.
Я пойду к источнику этой злобы.
И грязевая битва, грубый гром.
Поиграет ли этот режим?
Потому что революция уже в наших руках.
Но страсть еще не все,
И холод судьбы приносит нас.
Итак, мы были в глухих углах.
Надежда, возможно, долгое время была бессвещенной.
Жизнь так счастлива, и она все еще меняется.
И я все время спрашиваю, стоило ли это того?
Вы дали жизнь небо, как будто вы проиграли картам.
Надежда, возможно, долгое время была бессвещенной.
Жизнь так счастлива, и она все еще меняется.
И я все время спрашиваю, стоило ли это того?
Вы дали жизнь небо, как будто вы проиграли картам.
Я вижу странный пепел. Это может пепел судьбы.
У меня странное намерение. У меня есть сильная сила.
Я хочу вернуться к этой ужасной шторме,
Спасти только надежду от всех реформ.
