– Як непотрібен – я піду?
Що я на це сказати мушу?
Що усмішка, як на біду,
вже розтопила змерзлу душу?
Що півгодини цих мені
вже півжиття не вистачало?
На тлі байдужості й брехні
мов пісня бесіда звучала!..
Що спільна мова – то є дар,
який єднає і лікує?
...А ми вже стомлені від свар,
і нам усім давно бракує
порозуміння і тепла,
а, може, й трішечки любові...
А в нас – проблеми і діла,
та ще й біда напоготові...
(І де береться, навісна?
На скроні тіпнеться прожилка...)
– Ідіть.
...Буяє вже весна...
Я не така вже й сильна жінка...
- Yak nepotrіben - I pіdu ?
Scho I tse skazati Mushu ?
Scho usmіshka yak on bіdu ,
vzhe roztopila zmerzlu soul?
Scho pіvgodini Tsikh Meni
vzhe pіvzhittya not vistachalo ?
On tlі bayduzhostі th brehnі
mov pіsnya besіda sound ! ..
Scho spіlna mov - then º gift
yaky єdnaє i lіkuє ?
A mi ... vzhe stomlenі od cook,
i we usіm long brakuє
porozumіnnya i heat
and , Mauger , D trіshechki lyubovі ...
And we - the problem i DILA ,
she slit th bіda napogotovі ...
(I de Beret navіsna ?
On skronі tіpnetsya streak ... )
- Іdіt .
Buyaє vzhe ... spring ...
I'm not such a strong zhіnka vzhe th ...
