Крутилось пір'я на вітру
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов
Покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них
Рікою хлинула.
Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим.
Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі,
В сльозах журилася.
А я синочків обіймав,
І сам у себе запитав,
О де ж ти наша доле
Забарилася!
Feathers were spinning in the wind
And I mentioned the bad weather
What is my love?
Left.
Stingers were removed from his chest
The eyes of two of my children
And all my love for them
The river gushed.
The falcons grow in the nest,
Oh God, you forgive me for everything!
Oh, how I don't want to let them go,
Into the expanses of youthful purpose.
In my age, such a great power,
But hold on to nothing, -
My sons, take my sails,
And don't forget your father, either.
I slept in the fire for years
The misery was gray on me,
And just to have a village,
She was in tears.
And I hugged my sons,
And he asked himself,
Oh, where are you?
Fell out!
