Текст песни Мілан - Відрізняюсь від них

ВІДРІЗНЯЮСЬ ВІД НИХ

В дититинстіві я любив розтіжку, ходячи пішки
Мріяв про величезний джип і стати репером успішним
Це так смішно, це так сміншно в нашій країні
В нас не збуваються мрії, люди старіїть, лисіють
Надії тонуть в стакані, на ділі доля така
По неділях до церкви, щоб відпустити тягар гріха
Наші люди так рідко посміхаються прохожим
Ставши дорослими ми так сильно на себе не схожі
Я так не хочу, не треба, не забирай мою мрію
Не забирай в мене реп, я ним все життя хворію
Люди тонули в побуті, стали скучними роботами
З кучею клопотів, мрії здійснити не спробували
Топали ногами, вмерали, лягали в яму
В ту, що все життя викопували своїми ж руками
Двадцять років на перед купляють місце на цвинтарі
Тому друкую ще один сумний куплет на принтері

Я виріс там, де мрії не збуваються
Де люди старіють, спиваються і помирають
Я виріс там, де ніхто нічого не добивається
Де рідко посміхаються і це мій рідний край
А я не хочу так, не хочу в тридцять постаріти
Не хочу викинути свою мрію на смітник
Мене не люблять тут і кожен критик відкрито
Бажає смерті, за те, що відрізняюсь від них

Комусь слава захмарна, а комусь пам'ятник з мармуру
Ніхто не знає, що чекає завтра тут
І це направду круто, я люблю життя за всі його сюрпризи
Хто не любить ризик, той не питиме шампанске в кризу
Поки офісні криси підлизують жопу босу
Мені зовсім не цікавий смак чужого поносу
Не цікавий світ паперів і скрепок, тут тільки реп
І моя мрія, щоб цей трек потрапив на твій новий Епл
Молодь імігрує за кордон, а я так не хочу
Хочу залишитись тут, хочу донечку і синочка
Хочу щоб вони жили в достатку і любили татка
Щоб не було соромно, за те, що я писав в нотатках
А поки що на одязі латки і в серці мрія
Мама просила покинути музику, не подіяло
Мам, пробач, не плач і не хвилюйся
Якщо я вірю, що всього доб'юсь - то однозначно доб'юся

Отличаюсь от НИХ

В дититинстиви я любил розтижку, ходя пешком
Мечтал об огромном джип и стать рэпером успешным
Это так смешно, это так сминшно в нашей стране
У нас не сбываются мечты, люди стареют, лысеют
Надежды тонут в стакане, на деле судьба такая
По воскресеньям в церковь, чтобы отпустить бремя греха
Наши люди так редко улыбаются прохожим
Став взрослыми мы так сильно на себя не похожи
Я так не хочу, не надо, не забирай мою мечту
Не отнимай у меня рэп, я им всю жизнь болею
Люди тонули в быту, стали скучными работами
С кучей хлопот, мечты осуществить не попытались
Топали ногами, вмералы, ложились в яму
В то, что всю жизнь выкапывали своими же руками
Двадцать лет на перед покупают место на кладбище
Поэтому печатаю еще один печальный куплет на принтере

Я вырос там, где мечты не сбываются
Где люди стареют, спиваются и умирают
Я вырос там, где никто ничего не добивается
Где редко улыбаются и это мой родной край
А я не хочу так, не хочу в тридцать состариться
Не хочу выбросить свою мечту на свалку
Меня не любят здесь и каждый критик открыто
Желает смерти за то, что отличаюсь от них

Кому слава заоблачная, а кому-то памятник из мрамора
Никто не знает, что ждет завтра здесь
И это действительно круто, я люблю жизнь за все его сюрпризы
Кто не любит риск, он не будет пить шампанского в кризис
Пока офисные крысы пидлизують жопу боссу
Мне совсем не интересный вкус чужого поноса
Не интересен мир бумаг и скрепок, здесь только рэп
И моя мечта, чтобы этот трек попал на твой новый Эпл
Молодежь мигрируют за границу, а я так не хочу
Хочу остаться здесь, хочу дочь и сыночка
Хочу чтобы они жили в достатке и любили отца
Чтобы не было стыдно за то, что я писал в заметках
А пока на одежде заплаты и в сердце мечта
Мама просила покинуть музыку, не подействовало
Мам, прости, не плачь и не переживай
Если я верю, что всего добьюсь - это однозначно добьюсь