Написати б зараз про любов
Видряпану з стін аж до паперу
Про те, як в серце затікає кров
Про те, що в казці знищує химеру
І тих рядків, написаних ночами
Що біль затаїли вглибині
Від давньої знайомої до мами
Існують сотні й тисячі цілі
Кожен раз я думав, що кохаю
Хоча і близько я не відчував
Любові тої, що в душі не маю
Як до тогó моменту я не мав
Кожен раз я думав, що кохаю
Хоча і близько я не відчував
Любові тої, що в душі не маю
Як до тогó моменту я не мав
Та й я насправді хотів бути
Десь з поміж тисячі всіх тих
Хто пробував це все відчути
Й велично стати біля них
Та я, вже скільки не старайся,
Обманом лиш ввіряв себе
А дерево, як не хитайся,
Від вітра просто не впаде
Кожен раз я думав, що кохаю
Хоча і близько я не відчував
Любові тої, що в душі не маю
Як до тогó моменту я не мав
Кожен раз я думав, що кохаю
Хоча і близько я не відчував
Любові тої, що в душі не маю
Як до тогó моменту я не мав
Писал бы о любви сейчас
Соскребают от стен до бумаги
О том, как кровь течет в сердце
Об этом в сказке разрушает химеру
И эти строки написаны ночью
Что боль была глубоко покрыта
От старого знакомства до мамы
Есть сотни и тысячи целей
Каждый раз, когда я думал, что люблю
Хотя близко я не чувствовал
Люблю то, что в душе я не
Как и раньше, у меня не было
Каждый раз, когда я думал, что люблю
Хотя близко я не чувствовал
Люблю то, что в душе я не
Как и раньше, у меня не было
И я действительно хотел быть
Где -то между тысячей всех этих
Кто пытался почувствовать все это
И величественно быть рядом с ними
Да, я, так же, как ты не пытаешься,
Обман получил только в
И дерево, как если бы не дрожать,
С ветра просто не упадет
Каждый раз, когда я думал, что люблю
Хотя близко я не чувствовал
Люблю то, что в душе я не
Как и раньше, у меня не было
Каждый раз, когда я думал, что люблю
Хотя близко я не чувствовал
Люблю то, что в душе я не
Как и раньше, у меня не было
