Текст песни Містер Коржик - На висоті 10.101

…на висоті 10.101, коли спітніле сонце плювало на каліфорнійські дахи,
пілот літака «Боїнг 747» розтирав меновазин, спокійним дотиком руки
до чорного штурвалу, зозуля йому накувала ще 43 роки спокійних польотів,
і він був у списку тих щасливих пілотів, для яких єднання з небесами було
професійною справою, він керував літаком, упиваючись кавою, уїдаючись пончиками, читав журнал «Максим», а коли пролітав над Автономною Республікою Крим, милувався татарськими візерунками гірських масивів, і так плаксиво заздрив хранителям мусульманської віри :
«Вони розчиняються у хвойних серпанках Ялтинського апофеозу,
вони упиваються вином, червоним, як сльози Керченського Ісуса,
в якого не вірять, та інколи, все ж цитують його афоризми,
і ставлять статуси у своєму Татарському контакті,
та в міру реінкарнації власної етнічної харизми
шлють матюки і прокльони на адресу Віфлеємського спасителя,
якого каліфорнійські мормони, що є пасажирами лайнеру,
вважають своїм другом, з ними зв'язаним, зіграним, сказаним,
завантаженим приматом, що лікує недуги відчаю, страху,
і святим автоматом вбиває нечистих, лише одним махом
перетворює воду на вино, і знову, як в перший раз набухає Татар,
умовкнувши їм джаз, змусить їх любити бруклінських негрів разом з їх
золотистими саксофонами, котрі мирно спочивають у багажному відділі літака, який прямує в Стамбул на відкриття християнського фестивалю

В аеропорті зчиняється гул, і одну з мормонок, Стівенсон Галю,
мігрантку з Дрогобича, захопили в полон ісламські екстремісти,
вимагаючи, щоби вона віддала себе аллаху, чи просто віддала себе…
жоден наркотик так не гребе, як фанатична віра в слова, що фундаментом істини зацементовані у Корані…
ідея джихаду в серцях ожива, ніжиться у мильній ванні,
готує світ до нового повстання, а протестантський граніт на якому зростають мільйони дітей із Бостону, Філадельфії та Оклахоми,
трісне по швам, впаде у літургійну кому транснаціональних корпорацій,
яким належить цей «Боїнг 747», який на висоті 10.101 навіть не підозрював,
що Стамбульський візит розпочнеться із роковин полону вітрянки Стівенсон,
котра уже 10 годин не дає покою усім тим мормонам…
вони п'ють кока-колу та їдять картоплю фрі, десь, у макдональдсі на околицях Стамбулу, того міста, в якому поєдналися непоєднувані речі :
віра та безвір'я, святе і грішне, палець і дупа, тут усього купа,
тут усього вистачає, і коли хтось зазіхає на святе, то його після того вже ніхто не знайде, як Стівенсон Галю, ту кралю мормонської спілки святого архангела сатани, котрий прихильник цієї, міжрелігійної війни…
він продає кока-колу
червоне вино
кримських дітей
літаки
зброю
меновазин
фестивалі
та
зозуль
котрі кують, кують та наковують
43 роки самотності,
А на 44-му році, він, той пілот
Спрямує літак у високий будинок,
в якому помруть
самотні люди…

…на висоті 10.101, коли спітніле сонце плювало на каліфорнійські дахи,
пілот літака «Боїнг 747» розтирав меновазин, спокійним дотиком руки
до чорного штурвалу, зозуля йому накувала ще 43 роки спокійних польотів,
і він був у списку тих щасливих пілотів, для яких єднання з небесами було
професійною справою, він керував літаком, упиваючись кавою, уїдаючись пончиками, читав журнал «Максим», а коли пролітав над Автономною Республікою Крим, милувався татарськими візерунками гірських масивів, і так плаксиво заздрив хранителям мусульманської віри :
«Вони розчиняються у хвойних серпанках Ялтинського апофеозу,
вони упиваються вином, червоним, як сльози Керченського Ісуса,
в якого не вірять, та інколи, все ж цитують його афоризми,
і ставлять статуси у своєму Татарському контакті,
та в міру реінкарнації власної етнічної харизми
шлють матюки і прокльони на адресу Віфлеємського спасителя,
якого каліфорнійські мормони, що є пасажирами лайнеру,
вважають своїм другом, з ними зв'язаним, зіграним, сказаним,
завантаженим приматом, що лікує недуги відчаю, страху,
і святим автоматом вбиває нечистих, лише одним махом
перетворює воду на вино, і знову, як в перший раз набухає Татар,
умовкнувши їм джаз, змусить їх любити бруклінських негрів разом з їх
золотистими саксофонами, котрі мирно спочивають у багажному відділі літака, який прямує в Стамбул на відкриття християнського фестивалю

В аеропорті зчиняється гул, і одну з мормонок, Стівенсон Галю,
мігрантку з Дрогобича, захопили в полон ісламські екстремісти,
вимагаючи, щоби вона віддала себе аллаху, чи просто віддала себе…
жоден наркотик так не гребе, як фанатична віра в слова, що фундаментом істини зацементовані у Корані…
ідея джихаду в серцях ожива, ніжиться у мильній ванні,
готує світ до нового повстання, а протестантський граніт на якому зростають мільйони дітей із Бостону, Філадельфії та Оклахоми,
трісне по швам, впаде у літургійну кому транснаціональних корпорацій,
яким належить цей «Боїнг 747», який на висоті 10.101 навіть не підозрював,
що Стамбульський візит розпочнеться із роковин полону вітрянки Стівенсон,
котра уже 10 годин не дає покою усім тим мормонам…
вони п'ють кока-колу та їдять картоплю фрі, десь, у макдональдсі на околицях Стамбулу, того міста, в якому поєдналися непоєднувані речі :
віра та безвір'я, святе і грішне, палець і дупа, тут усього купа,
тут усього вистачає, і коли хтось зазіхає на святе, то його після того вже ніхто не знайде, як Стівенсон Галю, ту кралю мормонської спілки святого архангела сатани, котрий прихильник цієї, міжрелігійної війни…
він продає кока-колу
красное вино
кримських дітей
самолет
зброю
меновазин
фестивалі
и
зозуль
котрі кують, кують та наковують
43 роки самотності,
А на 44-му році, він, той пілот
Спрямує літак у високий будинок,
в якому помруть
самотні люди…