Привіт, Княже мій,
Що робиш, скажи,
В нашім краю.
Вже десять століть,
Як ти полишив
Землю свою.
Хоч сонце над нами те ж саме горить,
Й зорі сяють,
І місто твоє нездоланне стоїть,
Хай десять століть палають...
Дивись, Княже мій,
Це місто твоє
На схилах Дніпра.
Невже ти його
Та й не впізнаєш
В ранкових вітрах.
На схилах чужих вже молитви нема,
І руки не ті.
Не ті, що були на твоїх берегах,
Де зараз мав бути і ти.
Край свій полишив,
Та смуток не твій
Над світом стоїть.
Весна не спішить;
Їй тільки птахів
Залишить земля в заповіт.
Нехай відлітають, її тут нема,
Її, що дивилась у слід.
Ніхто таємниці твоєї не зна',
Крім вітру з-за обрію літ.
Прокинься, мій Княже, вже час повертатись назад.
Це місто, як сніг, що початку уже не пізнає,
Весна не повернеться - тиша, як подих, німа...
В чужих нерозумних руках твоє місто палає.
Весна не повернеться - тиша, як подих, німа...
В чужих нерозумних руках твоє місто палає.
Hello, my prince,
What are you doing, tell me
In our region.
For ten centuries,
How did you leave
My land.
Though the sun above us still burns,
And the stars shine,
And your invincible city stands,
Let ten centuries burn ...
Look, my Prince,
This is your city
On the slopes of the Dnieper.
Are you him
And you do not recognize
In the morning winds.
There is no prayer on the slopes of strangers,
And the hands are not the same.
Not those who were on your shores,
Where should you be now?
He left his land,
But sadness is not yours
It stands above the world.
Spring is in no hurry;
She only has birds
Will leave the land in a will.
Let them fly away, she's not here,
Her looking at the trail.
No one knows your secret,
In addition to the wind because of the horizon of the years.
Wake up, my Prince, it's time to go back.
This city is like snow, which no longer knows the beginning,
Spring will not return - silence is like a breath, dumb ...
In other people's stupid hands your city is on fire.
Spring will not return - silence is like a breath, dumb ...
In other people's stupid hands your city is on fire.
