Сім годин
Як я знов не один
Пірнаю
У темінь твоїх глибин
Сині очі
Й такий тонкий стан
Твій погляд
Сприяє загоєннню ран
Ранок цей
Мов злодій лізе в вікно
Падає світло,
Та тобі все одно
Спитати б
Чого ти зі мною
І якщо "завтра" настане
Я вкотре не встою
Даремно
Ти мені робиш так приємно
Ще звикну
І в твоєму морі назавжди зникну
В тих хвилях
Що мене роблять таким повним сили
Даремно
Ти мені робиш так приємно
Темна ніч
Розвіяла дух протиріч
А ранок
Мов король забаганок
І всі почуття
Що були досі на дні
Ніколи
Не було так добре мені
Гаряча кава
Смакує так гірко й приємно
Я досі вважаю
Що це все даремно
Я може б пішов
Діждавшись нагоди
Та знов і знов
Ти протилежне доводиш
Seven hours
Like I'm not alone again
Dive
Into the darkness of your depths
Blue eyes
And such a delicate condition
Your view
Promotes healing of wounds
This morning
Like a thief climbs out the window
The light goes down,
But you don't care
Ask
Why are you with me
And if "tomorrow" comes
I will not stand again
In vain
You make me so nice
I'll get used to it
And in your sea will disappear forever
In those waves
What makes me so full of power
In vain
You make me so nice
Dark night
The spirit of contradiction dissipated
It's morning
Like a king of the gods
And all the feelings
That were still at the bottom
Never
It wasn't so good to me
Hot coffee
It tastes so bitter and nice
I still think so
That's all in vain
I could have left
Waiting for the occasion
And again and again
You argue the opposite
