І знов відкритий сезон, потрісканих губ.
Що вдихають у себе, нікотинові смоли.
Нестримна осінь осипає наївне листя з дерев,
Бажаючи їм волі.
Пахне жовтим повітрям, туманами,
Поливає бездушно дощами.
Тих людей, що блукають парками,
Що закохані до нестями.
І знов відкритий сезон, заплаканих душ.
Які шукають, алкогольні напитки.
Безжальна осінь віє лише,
Спогадів міцні павутинки.
Наливає гарячий чай і каву,
Нестерпно благає суму.
Для людей що блукають парками,
Що шукають полону згубно.
І знов відкритий сезон, холодних рук.
Що чекають тепла й неволі.
Осінь б'є сіро-бурим громом,
На небі малює похмурі зорі.
Безвинно плаче грозами,
Шукає порятунку.
Вбиває тих людей,
Які так хочуть смутку...
P.S(Богдана)
And again the open season, chapped lips.
Inhaling nicotine resins.
Unrestrained autumn showers naive leaves from trees,
Wishing them freedom.
Smells like yellow air, fog,
It rains heartlessly.
Those people wandering the parks,
That in love with a litter.
And again the open season, weeping souls.
Seekers of alcoholic beverages.
Ruthless autumn blows only,
Memories of strong cobwebs.
Pours hot tea and coffee,
Unbearably begs for the amount.
For people wandering the parks,
Seeking captivity is disastrous.
And again the open season, cold hands.
Waiting for warmth and captivity.
Autumn strikes a gray-brown thunder,
He paints gloomy stars in the sky.
Innocently cries with thunderstorms,
Looking for salvation.
Kills those people
Who so want sorrow ...
P.S (Bogdana)
