Наш теплий чай з лимоном
лікує мертві душі.
І ніжна постіль вранішня
розхристана лежить.
Нехай якісь півсотні
до тебе небайдужі,
нехай іще півсотні
до мене прибіжить.
Нам віє в спину холодом,
пронизує розлукою.
Камін німий і зморений
кричить сліпим вогнем.
Нехай іще піввіку
любитимемо муками,
а потім ще піввіку
обійми під дощем.
Ми гріємось під ковдрою
теплом сердець приречених.
І руки переплетені
в єдиний моноліт.
Нехай наші обітниці
назвуть беззаперечними,
нехай ми будем разом
до скону наших літ!
Надія Ремкус
Наш теплый чай с лимоном
относится к мертвым душам.
И нежная кровать ралли
Дисциплинированная ложь.
Пусть около пятидесяти
тебе равнодушно,
Позвольте полсотой прийти
придет ко мне.
Мы вязали простуду,
пронизывает разделение.
Камин тупой и утонул
кричит слепой огонь.
Пусть там еще одна половина лодки
Люблю мух,
а потом еще одна половина
обнимает под дождем.
Мы одеваемся под одеялом
Тепло сердца обречено.
И руки переплетены
в один монолит.
Пусть наши обеты
будет назвать безусловным,
Пусть мы будем вместе
нашему лету!
Надежда река
