1) В мене до тебе велике прохання:
Ніколи у світі, я тебе благаю,
Не говори мені про кохання:
Я й так все бачу і все відчуваю.
Слова наче задають почуттю рамки,
Бо в кожного слова є власний зміст.
А я просто люблю тебе з ранку до ранку,
І, щоб це пояснити, не треба слів.
2) А від кожного слова я почуваюсь
Немов замкнене коло, немов зв’язані руки.
Я якось звикнути намагаюсь
Та довести собі, що так має бути.
Але не має, бо ми ж не їмо
Замість кожної страви лише солодке,
Бо тоді, як наступить святкове число,
Вже не відчуємо насолоди.
3) В мене до тебе велике прохання:
Ніколи у світі, я тебе благаю,
Не говори мені про кохання,
Бо ті слова вже нічого не означають...
1) У меня к тебе большая просьба:
Никогда в мире, я тебя умоляю,
Не говори мне о любви:
Я и так все вижу и все чувствую.
Слова как задают чувству рамки,
Потому что у каждого слова есть свой смысл.
А я просто люблю тебя с утра до утра,
И, чтобы это объяснить, не надо слов.
2) А от каждого слова я чувствую
Словно замкнутый круг, словно связаны руки.
Я как-то привыкнуть стараюсь
И доказать себе, что так должно быть.
Но нет, ведь мы не едим
Вместо каждого блюда только сладкое,
Потому что тогда, как наступит праздничное число,
Уже не почувствуем наслаждения.
3) У меня к тебе большая просьба:
Никогда в мире, я тебя умоляю,
Не говори мне о любви,
Ибо слова уже ничего не значат ...
