За віконцем весна розквітала
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині
Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу,
П'ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не злочинець.
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, є українець
Якщо сала не їстиму я.
For spring bloomed window
Sky povnylos first rain.
I was fat and narizuvav
A huge kitchen knife
Knife in hand walked methodically
And for some reason I remembered
Is innocent and cute
Tender flesh of the pig
Flying life as minute
A good word nobody warmed,
What do you see, poor beast,
Only a trough and zasranyy barn.
And then, as obrikshy on flour
Someone stuck a knife in your heart
You realized that people are creatures,
And your soul flew.
You're far away now, my bees,
In her, the pig's paradise
I'm in the kitchen,
Drink vodka
And you chew slowly.
I'm not a thief, not the executioner, not a criminal.
I have friends, work, family,
And who am I, is a Ukrainian
If the fat will not eat me.
