Рідна мати моя,
ти ночей не доспала
І водила мене
у поля край села,
І в дорогу далеку,
ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя дала.
І в дорогу далеку,
ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка,
І зелені луги,
й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник,
простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав,
в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
і вірна любов.
І на тім рушничкові
оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
й твоя материнська любов.
Хай на ньому цвіте
росяниста доріжка,
І зелені луги,
й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші твої.
І твоя незрадлива
материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі
хороші, блакитні твої.
My Dear Mother ,
You do not stay dospala
And took me
in field edge of the village,
And in a distant way ,
you me at dawn accompanied ,
I embroidered towel
fortunately given.
And in a distant way ,
you me at dawn accompanied ,
I embroidered towel
Fortunately, fate gave .
Let it bloom
the wet track,
And green meadows
and Nightingale Grove ,
And your nezradlyva
maternal affectionate smile,
And saddened eyes
your good .
And your nezradlyva
maternal affectionate smile,
And saddened eyes
good blue yours.
I'll take that towel
prostelyu like fate,
In tyhim rustling grasses,
chirping in oak .
And on the other towels
revive all painfully familiar :
And children, and separation,
and true love.
And on the other towels
revive all painfully familiar :
And children, and separation,
and your mother's love .
Let it bloom
the wet track,
And green meadows
and Nightingale Grove ,
And your nezradlyva
maternal affectionate smile,
And saddened eyes
your good .
And your nezradlyva
maternal affectionate smile,
And saddened eyes
good blue yours.
