Ой вийду я на долину,
Подивлюся на калину,
Долина широка, калина висока,
Аж додолу гілля гнеться.
А під тією калиною
Та стояв козак з дівчиною:
Дівчинонька плаче, дрібними ридає,
Свою долю проклинає.
Ой коли б же я була знала,
Та не йшла заміж, та гуляла,
У рідного батька, у рідної неньки
Як маківка процвітала.
А тепер мені треба знати:
Та пізно лягти, рано встати.
Ой було в мене личко ще й чорнії брови,
Досталися гіркій долі.
Ой як піду я у садочок
Та зірву із рожі цвіточок:
"Ой цвіте мій ясний, мій цвіте прекрасний,
Який мій талан безщасний".
Oh, I'm going to the valley,
Look at the viburnum,
Valley wide, viburnum high,
Down the branch bends.
And under that viburnum
And there was a Cossack with a girl:
Little girl cries, small sobs,
He curses his fate.
Oh, if I had known,
But she did not marry, and played,
At the native father, at the native nanny
As the top flourished.
And now I need to know:
But late to bed, get up early.
Oh, I also had black eyebrows,
Got a bitter fate.
Oh, how I go to the garden
And a tear from the flower rye:
"Oh my blossom is clear, my blossom is beautiful,
What my talent is miserable. "
