Ой що той дощ, що той дощ наробив -
Не може голуб розправити крил,
Вузький провулок, як той океан,
Кленовий мчить по воді караван.
Малює осінь свою акварель,
Сидить на сходах сумний менестрель,
Зімліла флейта у ніжних руках,
Сюжет знайомий у різних віках.
У небі безліч тонів парасоль,
Краплини б'ють ноту мі, ноту соль,
Дарує вечір намисто вогнів,
Вкриває місто периною снів.
Пливе вінок водограєм думок,
Мовчить-дріма телефонний зв'язок,
І за дверима давно уже стих,
Шепіт кроків твоїх.
Ой що той дощ, що той дощ наробив -
Не може голуб розправити крил,
Вузький провулок, як той океан,
Кленовий мчить по воді караван.
Пливе вінок водограєм думок,
Мовчить-дріма телефонний зв'язок,
І за дверима давно уже стих,
Шепіт кроків твоїх.
Ой что то дождь, что ливень наделал -
Не может голубь расправить крыльев,
Узкий переулок, как тот океан,
Кленовый мчится по воде караван.
Рисует осень свою акварель,
Сидит на лестнице печальный менестрель,
Упала в обморок флейта в нежных руках,
Сюжет знакомый в разных возрастах.
В небе множество тонов зонт,
Капли бьют ноту ми, ноту соль,
Дарит вечер ожерелье огней,
Покрывает город периной снов.
Плывет венок фонтаном мыслей,
Молчит-дрима телефонная связь,
И за дверью давно уже стих,
Шепот шагов твоих.
Ой что то дождь, что ливень наделал -
Не может голубь расправить крыльев,
Узкий переулок, как тот океан,
Кленовый мчится по воде караван.
Плывет венок фонтаном мыслей,
Молчит-дрима телефонная связь,
И за дверью давно уже стих,
Шепот шагов твоих.
