Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде...
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить? ?
Winds are blowing, violent winds,
As long as the trees bend,
Oh my heart hurts,
And tears do not pour.
I spend the summer in a mountain of fury
And I do not see the end.
Only then and easier, How to cry cry.
Tears of happiness will not repair,
It will be easier for the heart
Who was happy with the clock,
After death he will not forget ...
There are people just like mine
Fate envy,
Are you happy with the plant,
What grows on the field?
On the field, on the sand,
Without dew, in the sun?
It's hard to live without the sweetheart
And in your side!
Where are you, sweet-haired?
Where are you? Get back!
How poor I burn here
Come see.
I would fly to you,
I have no wings,
To see how without you
I am grief-stricken.
Whom do I come to,
And whoever deepens,
When it's gone now,
Who loves me? ?
