Щороку вмирає трава,
І листя з дерев облітає,
Зима прибирає права,
На все, що квітує й буяє.
І наше життя наче мить:
Прийшов і пішов і не має,
Але небуття не страшить
І смуток душі не займає.
Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи.
Чого б мені справді тужить,
За чим би я справді журилась,
Адже я любити і жить
На білому світі з"явилась.
Отож, не печаль світова,
Надія мене зігріває.
Щороку вмирає трава,
Щороку нова виростає
Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи.
Повік мені цей світ не розлюбить,
Св"яті поля його і небеса, і води.
Кожен день життя то неповторна мить,
На вічному шляху, на вічному шляху,
На вічному шляху до щастя і свободи.
Трава умирает каждый год,
И листья летающих деревьев,
Зима очищает правильно,
На всем этом цветет и поднимает.
И наша жизнь кажется моментом:
Пришел и ушел, а нет,
Но ничто не напугано
И грусть души не занимает.
Навсегда этот мир не влюбится,
Он много областей небес и воды.
Каждый день жизни - уникальный момент,
На вечном пути, на вечном пути,
На вечном пути к счастью и свободе.
Что я бы действительно горел,
Что бы я действительно спешил,
В конце концов, я люблю и живу
В белом мире появился.
Так что не печаль мира,
Надеюсь, меня согревает.
Трава умирает каждый год,
Каждый год новый растет
Навсегда этот мир не влюбится,
Он много областей небес и воды.
Каждый день жизни - уникальный момент,
На вечном пути, на вечном пути,
На вечном пути к счастью и свободе.
Навсегда этот мир не влюбится,
Он много областей небес и воды.
Каждый день жизни - уникальный момент,
На вечном пути, на вечном пути,
На вечном пути к счастью и свободе.
