На тихому плесі осіннього моря
Пливу в невідомість від берега горя -
Хіба то не горе когось забувати,
Хіба то не горе когось не чекати?
Я падаю листям під ноги нікому,
Яснію зорею в дорозі нікому...
Нащо мені очі, що світа не бачать,
Нащо мені серце яке тільки плаче?
Прийми мене світе в осінній тривозі
Бо я залишилась одна на дорозі.
Я падаю листям під ноги нікому,
Яснію зорею в дорозі нікому...
Здригнулося небо за скоєний злочин
Та слухати доля нікого не хоче -
Плетуть хризантеми вінок на могилі
Та що мої сльози - ті сльози безсилі.
Я падаю листям під ноги нікому,
Яснію зорею в дорозі нікому...
On a quiet plesі osіnnogo Sea
Pliva in nevіdomіst od coast of grief -
Hіba is not grief kogos zabuvati ,
Hіba is not grief kogos not chekati ?
I fall leaves pid feet nіkomu ,
Yasnіyu zoreyu in dorozі nіkomu ...
Nascho Meni ochі scho svіta not Bacha
Nascho Meni sertce yak tіlki weeping ?
Priyma Me svіte in osіnnіy trivozі
Bo I zalishilas one on dorozі .
I fall leaves pid feet nіkomu ,
Yasnіyu zoreyu in dorozі nіkomu ...
Zdrignulosya sky behind skoєny zlochin
That sluhati share nіkogo not Hoca -
Weave chrysanthemum vіnok on mogilі
That scho moї slozi - Ti slozi bezsilі .
I fall leaves pid feet nіkomu ,
Yasnіyu zoreyu in dorozі nіkomu ...
