Сива жінка іде по дорозі,
По дорозі важкого життя,
Омивають старі ноги сльози,
Вона звикла до свого буття.
Вона втомлена – каже – трошки,
Бо біди наїлась сповна.
Продає під вечір волошки,
Бо залишилась зовсім одна.
Приспів:
Волошки в житті, дощем омиті,
Їх очі сині, як небо синє.
Кричать волошки в руках старої:
Пробили землю на Україні.
Стара жінка іде до дому
І тримає в старих руках
Ті зів’ялі під вечір волошки
І сльоза на синіх очах
Тихо-тихо так промовляє:
"Пробачайте квіти мене,
Ту, що ваше життя обірвала
А життя на землі одне!"
Приспів (2)
Стара жінка іде додому,
А за нею її біда,
Продає під вечір волошки,
Бо залишилась зовсім одна...
A gray-haired woman walks down the road,
On the road to hard life,
Tears wash the old feet,
She got used to her existence.
She's tired - she says - a little,
Because the trouble is full.
Sells cornflowers in the evening,
Because she was left completely alone.
Chorus:
Cornflowers in life, washed by rain,
Their eyes are blue as the sky is blue.
Crying cornflowers in the hands of the old woman:
They broke the ground in Ukraine.
Old woman goes home
And holds in the old hands
Those cornflowers faded in the evening
And a tear in his blue eyes
Quietly he says:
"Forgive me flowers,
The one that ended your life
And life on earth is one! "
Chorus (2)
The old woman goes home,
And for her her trouble,
Sells cornflowers in the evening,
Because there is only one left ...
